СВІТ, СПОВНЕНИЙ КРАСИ

Нещодавно в стінах виставкового залу Харківського художнього музею відбулось урочисте відкриття виставки викладача ХДАДМ, талановитої мисткині, Антоніни Іваніни Анорічевої-Єрьомко, під назвою "Світ, сповнений краси". Подія була присвячена ювілею, який святкуватиме художниця 1 квітня.

Антоніна Іванівна викладає на кафедрі монументально-декоративного розпису ХДАДМ з 1992 року, активно займаючись педагогічною та методичною діяльністю. Її теоретичні здобутки, педагогічний досвід у царині академічного живопису є нерозривно пов'язаними з її власною творчістю, зокрема, в портретному жанрі. Як правило, вона обирає значну людську і особистісну натуру, позначену внеском в історію нашої держави, інтелектуальною працею, творчим натхненням.

Відчуття особливої музичності живопису, яке налаштовує на високий лад. прагнення відійти із побуту в буття, притаманне її роботам сільської тематики. Освіта художника-монументаліста викликає прагнення надати образам якогось «надчасового» звучання, епічного настрою, сакральної урочистості у зображенні людини, що при всьому «побутовізмі» вигляду її героїв, повсякденному вбранні (хустка, валянки чи бурки), не сприймаються завадою такого потрактування. Тому закономірним у роботах є певний символізм, відчуття святковості. Цей підхід відчутно у класичному сюжеті сучасної мадонни, зображенні сільських жінок, чия повсякденна праця на землі і спілкування з нею не нівелювали в їх душах одухотвореного сприйняття природи та її щедрості.

Останнім часом майстриня у своїх роботах посилює декоративне начало, використовуючи яскраві контрастні поєднання кольорів, або ж вирішує колірну гаму картини у майже прозорих, схожих на фреску тонах. Перебування на пленерах в Чорногорії викликало низку творів позначених пошуками якогось містичного «паралельного» світу, вишуканого за колоритом, філософського за змістом.

Підхід монументаліста проглядає і в пейзажних творах. Художниця пише їх переважно на мистецьких пленерах. Монументальна основа - перш за все в інтонації розповіді. Краєвид, як правило, передано «широко і поважно», пейзажі здебільшого мають горизонтальну основу, у вертикальних переважає ефектність композиції.

Мисткиня любить поєднувати різні точки зору - і з висоти пташиного польоту, і знизу вгору, що надає відчуття масштабності і значущості зображеній сцені. Майстерність композиції полягає ще і в тому, що пейзажі Антоніни панорамно-величні при невеликих розмірах. Як правило, стафаж відсутній, але ця своєрідна «відстороненість» автора також дає можливість своєрідного узагальнення природного буття, пошуків взаємозв'язку його складових.

Гобелени майстрині продовжують лінію пошуку певних паралелей між українським та світовим мистецтвом, де міфологічні, євангельські, історичні сюжети, світоглядні акценти, пейзажі викликають алюзії не тільки європейської культури, в ареалі якої завжди знаходилась Україна, а й орієнтальні мотиви, орнаментику та декоративізм народної творчості.

У батіку Антоніна надає перевагу квітам, своєрідним «саморостучим» флоральним композиціям. Має роботи у кераміці, створенні вітражів. Її монументально-декоративні композиції у цій техніці прикрашаю і у Харкові кілька установ адміністративного і громадського призначення.

Творчий доробок Антоніни Анорічевої-Єрьомки вражає образотворчою різноманітністю, свободою у ставленні до матеріалу, трансформацією класичного і народного мистецтва. їх синтезу пошуків, нових напрямків розвитку і контактів із сучасним світом.

За матеріалами Харківського художнього музею

Фото: Олександр Сурков