ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВАСИЛЯ КОСІВА
“УКРАЇНСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ У ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ 1945-1989 РОКІВ”

5 листопада 2019 року в «Hudpromloft» Харківської державної академії дизайну і мистецтв
відбулася презентація книги Василя Косіва
“Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989 років” (видавництво Родовід, 2019. 480 с.)

Василя Косіва з Харківською державною академією дизайну і мистецтв пов'язує тривале особисте знайомство з колективом кафедри графічного дизайну. Тому не дивно, що творчість шанованих професорів кафедри графічного дизайну Олега Векленка, Володимира Лесняка та декана факультету образотворчого мистецтва Володимира Шевченка стала об’єктом його дослідження.

П’ятирічна дослідна робота була спрямована на те, щоб відповісти на важливі питання української самоідентифікації: як українська ідентичність візуалізується у графічному дизайні, зокрема у плакатній графіці; як Україна відображалася у плакатах під час холодної війни 1945-1989 років.

Автор довів існування двох паралельних Україн, які між собою активно комунікували: перша ‒ радянська, друга ‒ емігрантська, так звана «альтернативна Україна», представники якої вважали себе носіями української ідентичності. Цікаво відмітити, що з боку митців радянської України переважав плакат, а дизайнери-емігранти займалися переважно обкладинками періодичних друкованих видань.

Для написання цього фундаментального дослідження автору знадобилося опрацювати кілька тисяч плакатів (приємно чути про те, що Національна бібліотека України ім. Вернадського має повну колекцію плакатів (близько 64 тисяч примірників), виданих за 1945-1989 роки), працювати в багатьох архівах: Українська бібліотека імені С.Петлюри в Парижі, Український Архів-Музей в Чикаго, Український музей-архів у Клівленді, архів Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Як найцікавіші висновки висвітлено «парадокси» сучасності, а саме: не має практики збереження видання заради самої обкладинки; власне графічні, дизайнерські роботи не вважались цінними у порівнянні з живописними або скульптурними роботами того ж митця. Виступ Василя Косіва не залишив байдужою слухацьку аудиторію. Порушені питання були актуальними (стосувалися перспектив графічного дизайну) та об’ємними: відповідь на деякі вимагала окремого дослідження. Один з примірників цього видання подаровано бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Бажаємо проекту “Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989 років” тривалого читацького інтересу, Василю Косіву - нових наукових звершень.