ВТІЛЕННЯ ІНТЕЛІГЕНТНОСТІ, ЧУДОВОЇ ДУШІ ЛЮДИНА

Всеволоду Константинову – 90

Саме таким залишився в пам’яті Всеволод Федорович Константинов (1925 – 2007) – один з тих діячів мистецької освіти в Харкові, хто здійснював переорієнтацію профілю Харківського художнього інституту на художньо-промисловий. Це починалося в 1963 році, коли постала гостра необхідність повернути місту втрачену галузь його культури.

Константинов і став одним з головних діячів, хто здійснював цю місію. За рівнем професійних даних у 1963 році важко було б знайти рівного йому серед харківських фахівців. Дві вищі освіти – архітектора і художника-сценографа. Учень видатних українських митців О. Хвостенка-Хвостова і Б. Косарева. Навички практичної викладацької роботи в Харківському художньому училищі і Харківському інженерно-будівельному інституті. Так у вересні 1963 року Всеволод Федорович став завідувачем кафедри «Внутрішнє оздоблення будівель», згодом перейменовану в «Інтер’єр і обладнання», новоствореного Харківського художньо-промислового інституту, представляючи кафедру в одній особі.

Починалися мандри в невідоме. Де брати начальний план, програми, навчально-методичну літературу? В Україні Харківський худпром став першим і єдиним вищим навчальним закладом такого спрямування. Чималою перепоною ставала й інерція мислення викладачів художніх дисциплін. «Великодержавний станковім», як пізніше висловлювався Всеволод Федорович. І, мабуть, надзвичайна тактовність, терплячість, а головне високий професіоналізм стали в пригоді при подоланні цих негараздів.

Плодотворними тоді були і поїздки, до російських столиць. І в художньо-промисловому училищі в Москві (кол. Строганівському) з його давніми традиціями у даній галузі освіти, наявністю відповідних майстерень, висококваліфікованих кадрів, і в Ленінграді в Мухінському училищі (кол. барона Штігліца) з повагою ставилися до харківського фахівця, ділилися досвідом, програмами, яких і там не вистачало. Тоді не існувало поняття «це наша інтелектуальна власність», тобто нічого Вам не дамо.

Але хто міг допомогти вирішити проблему повної відсутності в Харківському худпромі навчально-виробничої і лабораторної бази? Розраховувати можна було лише на себе. І Всеволод Федорович знаходить вихід: перші студентські проектні розробки інтер’єрів здійснювалась кафедрою прямо на місцях, на низці харківських заводів.

Пройшов деякий час, і невтомимий Константинов став проректором одночасно з навчальної і наукової роботи, а крім того, ще й за сумісництвом головним художником у Харківському театрі юного глядача. На посаді проректора він залишався біля 20 років. І можна впевнено стверджувати, що ніколи не переходив рису, що відокремлює справжнього фахівця від чиновника. Це була людина з надзвичайно високим рівнем ерудованості, тактовна, таким запасом професійних знань, які не тільки відповідали все новим і новим завданням, що поставали перед вузом на шляху розвитку художньо-промислової освіти в місті, а й ставали надійним гарантом у їх вирішенні.

Константинова можна, не замислюючись, віднести до типу «людина для інших», настільки він був безкорисливим. На себе просто не залишалось часу. Віддавши себе повністю щоденній, часом безвідрадній праці, але потрібній справі, якою займався, для себе він не отримав наукових ступенів. Та й часи тоді були інші. Це вже зробили натхненні ним співробітники, для яких він залишився втіленням справжньої інтелігентності, вихованості, високої професійності.

Соколюк Л.Д.
завідувач кафедри теорії та історії мистецтв, доктор мистецтвознавства, професор