ПЕРШИЙ КРОК ДО ЗІРОК -
ЕКСПОЗИЦІЯ "ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ"

15-го квітня, в "ЄрміловЦентрі" відкрилась IX міжнародна триєнале екологічного плакату “4-Блок”. У перший день фестиваль представив експозицію "Екологія людини". Спікери “байкотували” проти негативного впливу людства на навколишнє середовище та закликали присутніх отямитися від байдужості до майбутнього.

“Спасіння” - “ЄрміловЦентр”

Холодно. Вітер зриває спицю від парасольки, неприємний дощ б'є у лице, але перед очима “спасіння” - “ЄрміловЦентр”. Сьогодні, о 18 годині, відкривається IX міжнародна триєнале екологічного плакату “4-Блок”, а на моєму телефоні вже 18:05. Штовхаю важкі сірі двері, нічим непримітного підвалу сучасного мистецтва, як зустрічає експозиція “Екологія людини”.

Прийшла я не перша, але й не остання. Плакати зі стін вітають харків'ян та в мить змінюють думки, мабуть, кожного. Усі життєві проблеми відлітають на вулицю в дощ, адже центр сучасного мистецтва породжує нові: “Від екології кожного, залежить розвиток нашої рідної країни”, “Твій шлях - твоя доля”, “Збережи життя - прибери сміття”... Написи на плакатах самостійно розмовляють з присутніми та створюють тишу в приміщенні, де місцеве ЗМІ бере інтерв'ю у спікерів, де блимають та “крякають” десятки фотоапаратів, де гурт “Вулиця Курзу” налаштовує інструменти для виступу, де, можливо, десь сотня людей, а то й більше обговорюють побачене.

“Байкот”

Іванна Скиба-Якубова, PR-менеджер, просить уваги та розпочинає міні прес-конференцію. Чесно кажучи, нестандартний формат “пресухи” - кожен зі спікерів тримає у руках екологічний плакат, який причеплений на довгу палицю… Вже виникають певні асоціації. Плакати піднімають вверх, опускають вниз і знову вверх-вниз - та це ж “байкот”.

Директор "ЄрміловЦентр" Наталя Іванова, вітає всіх присутніх з відкриттям 4-Блоку” та виголошує подяку організаторам фестивалю.

Іванна Скиба-Якубова звертається до президента міжнародного фестивалю:

— Уособленням триєнале став Олег Векленко - він був одним з ліквідаторів на Чорнобильській АЕС. Це людина, яка розуміє, що зіткнувшись з трагедією, з катастрофою є два виходи: або ти спустишся на “дев'яте коло пекла” і там залишишся, або відштовхнешся від цього і зробиш щось дуже круте. Дякую Вам, що ви обрали другий шлях і навчили цьому нас.

Олег Векленко зворушено додає:

— Ми присутні вже на дев'ятій виставці, тож для мене це визначна подія. Ніколи би не подумав в 1991 році, що фестиваль житиме стільки років, вже майже чверть століття.

В руках Олега Векленко плакат з зображенням кулака, справжній лідер.

PR-менеджер запитує у куратора трієнале Іллю Павлова:

— Багато несвідомих товаришів говорять: “Яка культура взагалі, в країні війна?”. Ви ж за сьогоднішніх умов зробили масштабний проект. Як це вам вдалось?

Ілля Павлов:

— Що до культури… Існує одна байка: говорять, що під час Другої світової війни Вінстону Черчиллю представили бюджет на наступний рік. Черчилль уважно ознайомився, але не побачив в документі витрат на культуру, тож був незадоволений роботою уряду. На зауваження політичного діяча, уряд наголосив, що в країні війна, мовляв не до культури. Черчилль же спитав: “А чого ми воюємо?” Мені здається, неважливо правда це чи ні. Мораль одна: культура дійсно є невід'ємною частиною суспільства, вона потрібна під час війни не менш, чим коли її немає.

Апелює Іванна Скиба-Якубова до члена журі трієнале Марії Норазян:

— Я знаю, що в 2012 році, ви зробили такий фінт вухами та відвезли триєнале до Києва, але повернулись до Харкова, додому. Чому?

Марії Норазян:

— Тому що Харків - це столиця дизайну України; як Мілан в Італії. Взагалі, як ми могли перевезти триєнале до Києва! Отямились і повернулись, адже історія українського дизайну розпочалась саме в Харкові.

Марія Норазян тримає плакат, на якому намальований сірий прапор, але сам прапор з білим написом “VICTORY” і прикріплений до темно-сірої кістки.

Іванна Скиба-Якубова:

— Людина, яка пройшла усі кола пекла під час організації триєнале. Дашо, розкажи що на нас чекає?

Дарія Титаренко, координатор проекту, автор айдентики триєнале:

— Окрім трьох основних експозицій, в межах триєнале пройдуть ще 8 виставок-супутників; близько десяти майстер-класів та лекцій; та два-три концерти.

Мені здається, що протягом двох тижнів харків'яни побачать зірки разом з нами.

Іванна Скиба-Якубова:

— Розкажіть як Данте з'явився на проекті?

Борис Філоненко, куратор "Группи Данте" (проект Центру європейської культури):

— Рік тому ми робили Данте-центр з італійцями. Вони постійно в мене питали: “чому саме Харків?”. Одна з причин це те, що в Харкові багато невизначеності. Кожна нормальна людина, яка думає про катастрофу зразу згадує пекло, тоді і з'являється в уяві Данте. До того ж так співпало, що “Пеклу” приблизно 700 років, з тих пір люди і згадують книгу Данте. Данте був першим експертом. Сьогодні ми присутні на дев'ятому триєнале і це приблизно “дев'ять кіл пекла”. Данте ж зміг побачити зірки саме “після дев'ятого кола”. Вважаю, що це мрія усіх людей, які живуть в наших обставинах.

У Бориса Філоненко плакат із закликом “Stop child abuse”(Зупиніть жорстоке поводження з дітьми). Цікаво, що напис продемонстровано на черевчку з вісоким підбором, який взула маленька дитина.

Іванна Скиба-Якубова

— Думаю, наприкінці шляху ми з вами навчимося бачити зірки, подивимося по-іншому на планету, один на одного. Дійсно, не будемо захоплюватися катастрофами, а будемо дивитись уперед.

“ВАЛИТИ НІКУДИ”

Триєнале зібрав гостей різного віку: від маленьких діток і до людей похилого віку. Яскраві у залі не тільки роботи дизайнерів, але й усміхнені люди - майже, кожен виділяється з натовпу, хтось сірим, але кумедним капелюхом у формі киці; хтось стильною зачіскою: дредами, ірокезом і т.п.; хтось різнокольоровим одягом, а хтось унікальним музичним інструментом.

Мою увагу привертає молодий хлопець, який грає, ніби на якомусь зеленому глечику, але з дірочками. Звук, чудовий, ніжний, відносить до якихось прадавніх часів. Що це? І не посуд точно, і не сопілка! “Це окарина” - пояснює міні Льоня - свого часу цей музичний інструмент не був визнаний, як оркестровим, тож мало хто про нього знає”.

Тільки відійшла від музичних асоціацій, як бачу собаку, чорняву таксу - шок номер 1. “Ми завжди ходимо разом, ось йшли з роботи і вирішили відвідати фестиваль. Дафна не тільки по виставкам ходить, але ще й в театри, кіно, музеї” - ділиться власниця такси Марія. Повертаю голову і до мене біжить ще одна собака, біло-рудий бігль - шок номер 2. “Вона не любить залишатися вдома наодинці. Тож я часто беру її на подібні заходи. Баута давно знає “ЄрмілоЦентр”, а коли проходимо повз, то навіть тягне мене до дверей, аби завітати.” - ділиться член журі трієнале Марія Норазян. Але це ще не все…Біля собак крутиться вагітна Єрміловська кішка і поважно демонструє свою перевагу.

Роздивляюся, читаю на плакатах: “Валити нікуди”, “Пожинай плоди”, “За амбіції батьків розплачується дитина”, “Будеш вдома у себе багаття розводити” - Лисиця”... Всі ці написи, самі плакати - “це складний візуальний діалог про найгостріші проблеми планети: забруднення навколишнього середовища, глобальне потепління, генну інженерію, а також про людські права, насильство, війни і мир, взаємну повагу людини — до людини, людини — до природи. Про все те, що може або остаточно спустити людство до Пекла, або, переосмислене і пережите, піднести до зірок”.

“Культура плакату в Харкові існує, тож нехай про неї говорять, як про щось оригінальне та цікаве. Потрібно починати з себе. Не сподіватися, що хтось прибере за тобою і екологія покращиться. Можливо, саме ця сучасна форма плакату сильніше вплине на свідомість людей” - ділиться емоціями Кристина, одна з фотографів триєнале.

Потяг до мистецтва

В організації “4-Блоку” не обійшлося без смішних випадків, про один з них розповідає Дарія Титаренко: “Один з членів журі, Андрій Логвін дизайнер з Росії, прислав нам копію паспорта для того, щоб ми купили йому авіаквитки. Виявилося, що паспорт прострочений. Залишається дві неділі до його прильоту, але паспорт доведеться робити дуже довго. Ні, він не прилетить, а приїде поїздом. Хоча у дизайнера відторгнення поїздів, він не їздить на них взагалі, але для нас він переборов себе. Доказ того, що Андрій Логвін має потяг до мистецтва та велике бажання брати участь в нашому проекті.”

Концерт

Грає незнайома мені мелодія, діти танцюють та позують фотографам. На сцені харківський рок-гурт “Вулиця Курзу”, майже всі шестеро “бородачі”, крім діджея. Веселі хлопці: “Це був проб!” - кричить вокаліст, Юрій, та відмахує рукою, щоб аудиторія не аплодувала.

“Куда не глянешь осколки небес” - і тут розумію, що виступ гурту виправданий. Музика хлопців гармонічно поєднується з зображеннями на плакатах. Окремі слова з пісень можуть стати майбутніми закликами, або написами на цих же плакатах: “Я паперова риба”, “Це моя совість”, “Ось твої острови, ось твоя трава” та ін. Гурт пише прекрасну музику на вірші Сергія Жадана, до того ж в наступні дні проекти буде виступати і сам Жадан.

"... a riveder le stelle", “... знову побачити зорі”, — це цитата з дантового "Пекла", яка перетворилася на гасло IX міжнародного триєнале екологічного плакату “4-Блок . Роботи дизайнерів на експозиції “Екологія людини” допомагають відкрити очі, можливо, дійсно скоро людство побачить “зорі”!

текст: Аліна Башликова

фото: Мілена Ковальська, Альона Нагаєвщук, Евгенія Ткаченко, Кристина Пашкіна (фото концерту)