ДО 100-РІЧЧЯ ХДАДМ: 10 інтерв'ю з фундаторами мистецьких шкіл

Володимир Шевченко: «Найголовніша тема, яку відкрив авторський плакат 1980-х років, це тема правди та щирості»

Володимир Шевченко
Декан факультету образотворчого мистецтва, професор.
Вища художня освіта (ХХПІ). Післядипломна освіта: факультет підвищення кваліфікації при Московському вищому художньо-промисловому училищі (Строганівське) (1977). Очолював кафедру графіки з 1988 року по 2014 рік. Член ХО НСХУ з 1983 року. Є керівником навчально-творчої майстерні авторського плаката. Здійснює керівництво дипломними роботами студентів. Учасник всеукраїнських і зарубіжних виставок з 1982 року. Працює в галузі плаката, книжкової графіки та фотографіки, має персональні виставки, альбоми, навчальні та наукові видання.

« …Театральний плакат був, свого роду, віддушиною, яка надихала на творчі пошуки»
«В художній мові плаката відчувалися суттєві зміни. Проте у цьому питанні варто мати на увазі особливість тодішньої комунікації нашого мистецького середовища. Ми доволі багато їздили та спілкувалися, спочатку в межах СРСР, а наприкінці 1980-х – на початку 1990-х дійшли і до ближнього зарубіжжя (передусім маю на увазі Польщу, Фінляндію). На творчість більше всього впливала комунікація та спілкування у рамках виставок.
У цьому сенсі абсолютно іншою ще з 1970-х років була Прибалтика. У подальшому ми часто літали туди на різні форуми та конкурси. Вже на початку 1980-х прийшло усвідомлення того, що там більше свободи. Їхні підходи до графічного мовлення в тодішній УРСР у кращому разі називали «формалізмом», а сміливість художнього висловлювання іноді просто приголомшувала».
«В якості ще однієї важливої складової становлення художньої мови графіки доби перебудови слід назвати театральний плакат. Це ще одна шпаринка, що із 1970-х років дозволяла експериментувати із формою, техніками та засобами виразності. Для мене особисто саме театральний плакат був, свого роду, віддушиною, яка надихала на творчі пошуки, на метафоричні висловлювання» [Ілюстрація: В. Шевченко. Тетральний плакат до опери Пучччіні «Тоска», 1983 р.]

« …Дослідження природи сталінізму та репресивної історії СРСР було однією з центральних тем політичного плакату»
«В середині – наприкінці 1980-х років студенти, здається, були більш сміливішими за нас. Особливо це стосувалося неприйняття репресивних сторінок радянської історії. Надзвичайно гостро ця тема виявляла себе у творчому пошуку Олега Щекотіхіна та Олексія Борисова, які працювали різко та експресивно. Пригадую свої враження від ескізних начерків Олега Щекотіхіна щодо образу НКВДиста… Я побачив ці начерки в альбомі і вже тоді вони здалися мені настільки ж відвертими, наскільки й сміливими. Достатньо відвертими були і паралелі Сталін – Гітлер, яких також ставало чимало і в літературі, і в публіцистиці. Звісно художники відчували це. А іноді і передчували, передбачували». [Ілюстрація: В. Шевченко. Тільки правда захистить нас від реставрації сталінізму, 1989 р.]
«Особливістю теми протидії сталінізму було і те, що вона мала прямий стосунок до конкретних місць пам'яті. Приміром, тема Дробицького Яру розпочиналася як тема холокосту, проте наприкінці перебудови приходять паралелі із репресивними акціями сталінізму. Збіг багатьох історичних обставин породжував і відвідне ставлення митця та способи художнього переосмислення цих тем» [Ілюстрація: В. Шевченко. Плакат «Дробицький Яр», 1991 р.]

« …Українська тема була у мистецтві і в 1970-х, і у 1980-х роках»
«Між іншим тема українського національного героя не є стовідсотковим винаходом перебудови. Наприклад, проблематика моєї дипломної роботи була присвячена творчості Г. Сковороди. Серія плакатів до його ювілею (1972 р.) розроблялася практично на перетині книжкової та станкової графіки. Відтак, українська тема була у мистецтві і в 1970-х, і у 1980-х роках. Що було новим у часи перебудови – то це інакше прочитання наших «класиків» та інтерпретація їхньої творчості через призму перебудовних змін. Наприклад, триптих, присвячений творчості Т. Шевченка, зрештою, набув соціального звучання, так як сама по собі поезія Кобзаря в умовах тодішнього політичного протистояння сприймалася як пророче передбачення. На жаль, збереглася лише центральна частина триптиху» [Ілюстрація: В. Шевченко. «У сім'ї вільній, новій…», 1989 р.]

«…Антивоєнна тематика формувала інакше відношення до історії «холодної війни»
«Ця тема надавала можливість висловитися. Слід пригадати, що в середині 1980-х років антивоєнний плакат не стримувався ані в художньому, ані в інтелектуальному сенсі. Тема несправедливої війни, її не сприйняття у будь-яких формах здавалася вкрай актуальною. Окрім цього антивоєнна тематика була близькою до теми війни із нацистською Німеччиною. Тому паралелі із подіями різних воєнних зіткнень часів «холодної війни» дозволяли дещо інакше подивитися і на війну 1941-1945 рр.»
У цьому сенсі дещо окремо розроблялася тематика ядерної війни. Безумовно, ця тема домінувала в політичному антивоєнному плакаті, що, як мені здається, цілком зрозуміло. На той час не лише в СРСР, але й в Європі та США боротьба із «ядерною загрозою» були своєрідним мистецьким трендом» [Ілюстрації: В. Шевченко, О. Векленко. Європа. Обмежена ядерна війна у Європі неминуче охопить увесь світ, 1982 р. / В. Шевченко. Диптих «Мир тобі, Земле!», 1982 р.]

Інтерв'ю провів та підготував до друку Володимир Тарасов.

Що подивитись / почитати:
Шевченко В.Я. Композиція плаката / Навчальний посібник. – Х.: Колорит, 2004. – 123 с., ілл. https://chtyvo.org.ua/authors/Schevchenko_Volodymyr/Kompozytsia_plakata/
Тарасов В., Шевченко Я. Авторський плакат кінця 1980-х — початку 1990-х років у площині історичного джерела: проблема аналізу та інтерпретації // Вісник ХДАДМ. – 2017. – №.2 – С. 83-90 https://www.visnik.org/pdf/v2017-02-11-tarasov-shevchenko.pdf