Олег КОВАЛЬ, Pro «Щастя2»

Інтерв'ю Олега КОВАЛЯ, голови секції критики і мистецтвознавства Харківської організації Національної спілки художників України, Катерини ЗУБ та Аліни СТАРНАВСЬКОЇ, учасниць проєкту, з Валерією БОРОХ, ОПП «Продюсування та арткураторство», засновницею KSADA Media Group.

Олег КОВАЛЬ

Валерія БОРОХ: Розкажіть про свої враження від виставки, чи вважаєте Ви, що порушені теми та концепція проєкту є важливими та на часі?

Олег КОВАЛЬ: Я давно слідкую за проєктами, які розбудовує і вирішує Євген Олександрович (Євген КОТЛЯР, автор, куратор проєкту «Щастя в квадраті»), до речі, я також колишній викладач Академії, тому мені багато хто із учасників знайомий особисто, когось я виставляв, про когось писав.

Але справа у тому, що цей проєкт, що був задуманий до війни, під час карантину, як певна компенсація нестачі зовнішнього простору і форми вияву, сьогодні виявився надпотужним, тому що метафоричні смисли, які пов'язують із концептом щастя, поглиблені саме із такими креативними проєктами, які мають вихід в доповнену реальність.

………

Про те, що забули сказати саме на відкриті, про що хотілося б сказати: оскільки позначено, що цей проєкт присвячений 40-чю кафедри монументального живопису, то слід підкреслити, що в роботах є три, принаймні я бачу, підходи до монументалізму у межах станкової живописної творчості, і традицій, які розвивались з 90-их років по сьогодні; традицій і БИКОВА, і ГОНТАРІВА, і КРИЛОВА, традицій наших вітражистів, і традицій тих монументалістів, які пов'язані були з традиційною живописною технікою, втілилися в цих роботах через покоління, бо і ЮЛІЯ ЛАНДІНА («Une ètude», «Золотий дощ»), і Олег ОМЕЛЬЧЕНКО («Серпень»), і Катерина ТКАЧЕНКО («Співтворення»), і Вадим КОЛТУН («Вівтар щастя») – це інший зріз, найновітніші вихованці нашої академії, це зовсім інший підхід, який вже несе на собі, скажімо так, відгомін відсутності монументальної практики у наскрізному просторі, бо монументалізм, на жаль, як форма професійної роботи, відійшов ще на початку 90-их – середини нульових. Але між тим, такі проєкти повертають віру в те, що живопис є дещо більшим ніж просто пофарбоване полотно, і більшим ніж ремісницькі навики, живопис є потужним виявом концептуальних ідей, і в цьому плані він не поступається графіці.

Ще дуже важливий момент – це присутність вчителя і креатора, який цей проєкт влаштував, відчутно присутність вчителя за кожним із авторів, відчутно школу; недарма цей проєкт розгортається у просторі нашої академії (ХДАДМ), бо саме ця наслідуваність – це і є певне «щастя в квадраті», тому що щастя бути фахівцем, щастя бути належним до певної традиції, щастя бути дотичним до можливості мовою образотворчості, живописом висловлювати актуальні ідеї, актуальні потреби часу, і головне зберегти і донести широкому глядачу той шарм мистецький, чарунки своєї власної особистості, які втілені в кожній із присутніх робіт.

Так що мені здається, що це один з вагомих наслідків цього відкриття, цього проєкту, і дай Боже, щоб він мав величезний, і я в цьому не маю сумнівів, успіх на будь-яких виставкових платформах і проєкціях.

В.Б: Дякую Вам, дуже комплексно та цікаво, зараз я вручаю вам Каталог виставки «Щастя в квадраті».

Катерина ЗУБ

Валерія БОРОХ: Представтесь, будь ласка.
Катерина ЗУБ: Мене звуть Катерина Зуб, я випустилась з Худпрому у 2006 році.

В.Б: Покажіть, будь ласка, свої роботи

К.З: У мене вийшов триптіх: «Квітень», «Колись Щастя», та «Гніздо Щастя».

В.Б: Ми з Вами разом розвішували трошки роботи, розкажіть як змінилась атмосфера експозиції у день відкриття коли є люди?

К.З: Коли є глядач – це завжди щось нове, роботи працюють саме на глядача.

В.Б: Чи важливо для вас особисто порушувати питання щастя у своїй творчості, на скільки Вам це допомогло, саме концепція цієї виставки?

К.З: Насправді я давно цією темою займаюся, коли я випускалася мій диплом був на тему щастя, він називався “Мрія про синього птаха”, тому я в цій темі себе дуже комфортно почуваю і практикую.

В.Б: Враховуючи подальшу долю цих трьох робіт виставки, де би ви хотіли, щоб вони опинилися, хто мав би їх побачити, якщо ми знаємо що вони будуть експозиціонуватися інституціях прикордонних міст?

К.З: Я б дуже хотіла, щоб вони опинилися в Криму, на моїй Батьківщині, щоб їх можна було показати саме там.

В.Б: Дякуємо, чудово, зараз я вручу вам Каталог виставки «Щастя в квадраті».

Аліна СТАРНАВСЬКА

Валерія БОРОХ: Представтесь, будь ласка

Аліна СТАРНАВСЬКА: Аліна Старнавська, випускниця ХУДПРОМУ.

В.Б: Ви у ролі миткині сьогодні?

А.С: Так.

В.Б: Чи важливо для Вас особисто порушувати питання щастя у своїй творчості, як Ви це для себе інтерпретуєте?

А.С: Я вважаю, що кожна людина порушує це питання, чи якось окреслює його для себе, свої бажання, свої прагнення, і ми зробили це, щоб таке відчути.

В.Б: Дуже Вам дякую, зараз вручаю Каталог виставки «Щастя в квадраті».