МУЗЕЙ ХДАДМ

КРАТКО Б.М.
БУРАЧЕК М.Г.
КОМАШКА А.М.
КОЗИК М.Я.
СИМОНОВ О.К.
БЕСЄДІН С.Ф.
ШАПОШНИКОВ М.О.
ЄГОРОВ Є.П.

БЕСЄДІН СЕРГІЙ ФОТІЙОВИЧ

(25.VIII.1901 — 22.VII.1996)

Майстер станкового живопису, художник-графік,
видатний педагог. Професор (1960).
Заслужений діяч мистецтв України (1970).
Ректор Харківського державного художнього інституту
в 1944–1948 роках. Завідувач кафедри рисунку у 1948–1960 роках. Завідувач кафедри живопису у 1960–1991 роках.

1923 — правління Спілки хіміків спрямувало С. Бесєдіна на навчання до Харківського художнього технікуму; Прохоров дав своєму учневі рекомендацію для вступу в технікум.

1923–1929 — Бесєдін — студент Харківського художнього технікуму. На молодших курсах його вчителями були професори С. Прохоров та О. Кокель, на старших — професор М. Шаронов.

Наприкінці 1920-х — поч. 1930-х — член творчого об’єднання ОСМУ (Об’єднання сучасних митців України) та ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури).

1929 — після вдалого захисту дипломної роботи (картина «Футбол»), Бесєдін отримав звання художника-живописця й за пропозицією Шаронова був залишений в інституті на педагогічній роботі. Викладав малюнок, живопис та композицію.

1933–1938 — брав активну участь в створенні Спілки радянських художників.

1935 — отримав звання доцента.

1938–1941 — працював помічником в персональній творчій майстерні академіка М.С. Самокіша. В ці роки Бесєдін створив однин з найкращих своїх творів — портрет М. Самокіша.

1938–1946 — очолював Харківську організацію Спілки художників України; був членом правління республіканської Спілки художників України (за виключенням 1941–1943 років).

У серпні 1941 — з групою художників евакуйований до Казахстану; спочатку в село Талгар, потім в місто Алма-Ата, де працював в місцевому художньому фонді; пізніше — директором та викладачем Казахстанського театрально-художнього училища. В цей період була створена низка творів на військову тематику: «Дивізія Панфілова йде на фронт», «Поєдинок», графічна сюїта «8-а гвардійська дивізія ім. Генерала Панфілова» з 12 аркушів та інші.

Наприкінці 1943 — після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників, повернувся до рідного міста та став викладачем ХДХІ. Написав велике панно «Україна вільна».

Травень 1944–1948 — в. о. професора, ректор ХДХІ (до 1948) та директор ХХУ (до літа 1944).

1948–1960 — завідувач кафедри рисунка.

1960–1991 — завідувач кафедри живопису.

1960 — стає членом КПРС; присвоєне звання професора.

1970 — присвоєне звання Заслуженого діяча мистецтв України.

1971 — перша персональна виставка (Харків).

1992–1993 — консультант на кафедрі живопису.

Весна 1996 — друга персональна виставка (Харків).

22 липня 1996 року — пішов з життя у віці 95 років. Похований в Харкові.

Серед найбільш відомих творів С.Ф. Бесєдіна — живописні портрети: «Портрет учасника боїв за Перекоп Т. Макарова» (1936), «Портрет академіка М. Самокіша» (1939), «Портрет художника М. Ашихмана» (1946), «Портрет М. Кропивницького» (1949), «Портрет Люсі Шевкановцевої» (1950), «Жіночий портрет» (1953), «Бузок» (1955), «Колгоспниця» (1959); а також — численні рисунки, літографії, офорти: «Харків» (1941), «Автопортрет» (1942), «Подруги» (1956), «Портрет старого в окулярах» (1958), «Портрет комсомолки» (1958), «Портрет Макаревича» (1963), «Пейзаж» (1963), «Автопортрет» (1970), «Портрет О. Будника» (1984) та багато інших. Картини художника експонуються в багатьох музеях та приватних колекціях країни.