МУЗЕЙ ХДАДМ

КОМАШКА АНТОН МИХАЙЛОВИЧ

(...(?).1897 — 16.VIII.1970)


Живописець, художник-графік,
мистецтвознавець;професор (1929).
Директор Харківського художнього
технікуму з 1927 по 1929 рік.
Ректор Харківського художнього
інституту з 1929 по 1932 рік.

Антон Михайлович Комашка народився в 1897 році в с. Непокрите (нині – с. Шестаково Вовчанського р-ну Харківської обл.) в родині безземельного селянина-відхідника. Щє з дитинства Антон мріяв стати художником, але здійсненню мрії заважала бідність родини.

Навесні 1914 року 17-річний Антон Комашка наважився написати листа своєму відомому земляку І.Ю. Рєпіну, в якому розповів про бажання «навчатись художеству» й про те, що не має на це коштів (лист супроводжував рисунок-автопортрет).

Липень 1914 — Комашка знайомиться з Рєпіним особисто. Їхня зустріч відбулась в Чугуєві під час презентації проекту народної академії «Діловий двір», ініційованого великим майстром. Рєпін пройнявся симпатією до Антона та рекомендував його до навчання в Харківському художньому училищі, а також із власних коштів почав виплачувати персональну стипендію.

Травень 1915 — Антон Комашка був вимушений полишити навчання в ХХУ і Рєпін запропонував йому переїзд на дачу «Пенати» в Куоккала (Фінляндія), де Ілля Юхимович жив і працював у ті роки. Так несподівано Антон Комашка став помічником й одночасно учнем Рєпіна.


1916 — призваний до лав армії; пройшовши навчання в запасному полку, був відряджений до воєнних кореспондентів. Влітку 1917 року пише портрет генерала О. Брусилова.

1918 — після демобілізації продовжує працювати в майстерні Рєпіна. Бере участь у виставці «Товариства пересувних виставок». Однак після приходу до Куоккала білофінських і німецьких військ (квітень 1918), Антон вимушено переїжджає до Петрограду. Його спроби повернутись до «Пенатів» були марними, оскільки кордон із Фінляндією було перекрито.

1919 — працює в художніх майстернях при штабі Південно-Західного фронту Червоної армії; експонується на І-й Державній вільній виставці творів мистецтва.

1920 — вступає добровольцем до лав Червоної армії; стає членом ВКП(б). Командування штабу армії доручає Комашці проведення агітаційної роботи; художник оформлює бойові листки, розписує вагони агітпотягів, виконує портрети командирів і бійців.

1921 — після закінчення Громадянської війни повертається до Харкова. Антон Михайлович поринає в творчу й адміністративну роботу — очолює Харківське відділення групи АХЧУ та бере активну участь в їхніх виставках, експонує свої роботи на Всеукраїнській виставці «10 років Жовтня» (1927), на Всеукраїнській виставці Наркомпросу УРСР (1929, 1930) та IV-й Всеукраїнській художній виставці (1931) тощо.

1927 — призначений на посаду директора Харківського художнього технікуму.

1929 — стає ректором новоутвореного художнього інституту; удостоєний звання професора. З ім’ям Комашки пов'язаний як перший повноцінний випуск вишу, так і переломний етап в історії художньої школи Харкова, коли розпочався процес політизації вищої освіти.

1932 — відсторонений з посади й переведений до Москви, де продовжує роботу викладача й художника. Бере участь у виставках: Ювілейна виставка картин, присвячених Першій кінній армії 1919–1934 років (1934); Осіння виставка ленінградських митців (1936) та ін.

1941 — із початком Великої Вітчизняної війни А. Комашка пішов добровольцем на фронт. Його відрядили до штабу 11-ї гвардійської армії, з якою він пройшов бойовий шлях від Ленінграду до Кенігсбергу. Одночасно із роботою над агітаційними плакатами та бойовими листками Комашка створив серію графічних портретів бійців і командирів Червоної армії. Спираючись на живі спостереження й зібрані матеріали, написав «Портрет радянського солдата» (1943), картину «На переправі через Неман. Генерал Черняхівський» (1944) та інші роботи.

1950-ті — мешкає в Москві; працює заступником головного художника ВДНГ. Учасник виставки українського образотворчого мистецтва, присвяченої 10-річчю возз’єднання українського народу в єдиній радянській державі (1950, Київ).

1960-ті — переїздить до Ленінграда; займається творчою діяльністю.

1964 — бувши персональним пенсіонером, відвідує рідну Харківщину і робить серію портретів представників творчої інтелігенції.

16 серпня 1970 — помер у Ленінграді на 73-му році життя.


За іронією долі, творча спадщина А. Комашки майже не збереглася. Утім, серед найбільш вагомих творів слід згадати: «Портрет генерала О. Брусилова» (1917), «Штаб Першої кінної армії» (1920-ті), «Жіночий портрет» (1922), «Перше травня» (сер. 1920-х), серія портретів «Ударники будівництва ХТЗ» (1931), «Портрет колгоспниці» (1933), «Автопортрет» (1941), «Фронт» (1943), «На переправі через Неман. Генерал армії Черняховський» (1944), «Жіночий портрет» (1954), «Робітник» (1965) і теоретичне дослідження — «За пролетарську гегемонію у просторовому мистецтві: процеси мистецького руху в УРСР відбудовного періоду. Шляхи розвитку просторового мистецтва реконструктивного періоду» (1931) тощо.