МУЗЕЙ ХДАДМ

КРАТКО Б.М.
БУРАЧЕК М.Г.
КОМАШКА А.М.
КОЗИК М.Я.
СИМОНОВ О.К.
БЕСЄДІН С.Ф.
ШАПОШНИКОВ М.О.
ЄГОРОВ Є.П.

СИМОНОВ ОЛЕКСАНДР КОРНИЛІЙОВИЧ

(28.XI.1875 — 13.VII.1957)

Майстер пейзажного живопису, портрета
й монументально-декоративного розпису;
займався музейною справою,
організатор численних виставок.
Ректор ХДХІ та директор ХХУ — з березня 1943
по червень 1944 року, професор (1939).

1910 – жовтень 1917 — увійшов до Творчого об'єднання «Світ мистецтва».

1915–1917 — викладає в Петроградському ремісничому училищі Цесаревича Миколая; завідує художньо-ремісничими класами.

Після жовтня 1917 року, на запрошенням родичів, переїздить до Харкова.

1917–1919 — член Харківського літературно-художнього товариства «Спілка мистецтв».

1919–1922 — нарівні з творчою діяльністю працює в Головполітпросвіті Народного комісаріату освіти (НКО); обіймає посаду наукового співробітника Музейного сектору (облаштовує музеї, організовує виставки).

1922 — обраний за конкурсом на посаду професора Харківського художнього технікуму.

1927 — відбулась персональна виставка (Харків).

1930–1941 — керує кафедрою рисунка й живопису в Харківському інженерно-будівничому інституті (ХІБІ); одночасно здійснює педагогічну роботу в ХХІ (до 1934).

1934 — відбулась друга персональна виставка (Харків).

1938 — стає членом Спілки радянських художників.

1939 — удостоєний звання професора ХІБІ (затверджений Вищою атестаційною комісією, Москва).

1940 — науковою радою Української картинної галереї ініційовано створення альбому, присвяченого творчості О.К. Симонова (реалізації задуму завадила війна).

1941–1943 — будучи літніми людьми, О. Симонов та його дружина були вимушені перебувати в окупованому німецько-фашистськими військами Харкові. Працював секретарем бюро секції Українського авторського товариства (УАТ).

З 19 лютого 1942 — після першого звільнення Харкова від фашистських військ, Симонов прийшов на викладацьку роботу до художнього інституту.

З 14 березня 1943 — у період другої окупації Харкова, і пізніше, після остаточного звільнення міста (23 серпня 1943), Олександр Корнилійович обіймав посаду ректора ХДХІ та директора ХХУ. Ця вимушена адміністративна робота завершилась у червні 1944 року, коли йому на зміну був призначений доцент С. Бесєдін.

1944 — Симонов продовжує роботу в ХІБІ на кафедрі живопису й рисунка.

1947 — виходить на пенсію; стає вдівцем.

1948 — переїздить на постійне проживання до м. Гагри (Абхазька АРСР).

12 липня 1957 року, у віці 82 років, О.К. Симонов помер; похований на кладовищі у м. Гагри.

У 1920–1940-ві роки О.К. Симонов брав участь у понад ніж 30 республіканських і всесоюзних виставках. Художник був експонентом об’єднання «Жар-колір» та членом низки художніх об’єднань: АРМУ та АХЧУ (з 1928), Асоціації художників України (АХУ), Об’єднання художників ім. І.Ю. Рєпіна (Москва) та ін.

У передвоєнні роки твори О. Симонова були представлені в багатьох музеях України: Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, Сумах, Ворошиловграді та інших містах СРСР. Серед найбільш відомих живописних творів Симонова: «Останній пастух» (1927), «У лісі» (1927), «Україна. У будинку відпочинку» (1927), «Білять полотно» (1927), «Дніпрельстан» (1929), «Шахта» (1929), «Ранок на Донбасі» (1930-ті), «Окраїни Харкова» (1936), «Павлівка» (1940) та інші.

У першій пол. 1930-х років художник працював у царині монументально-декоративного мистецтва: виконав багатометрове панно з видом м. Сухумі на замовлення Сухумської міської ради (1931), а також створив панно «Південний пейзаж» площею 40 м2 для оформлення Палацу піонерів у Харкові (1934).

Через певний час після смерті О. Симонова (відповідно до його заповіту) у будинку майстра в Гаграх, за ініціативою Спілки художників Грузії, був організований Будинок творчості ім. О.К. Симонова з постійною експозицією його живописних творів та експонатів його особистої колекції (однак після грузино-абхазької війни 1992–1993 рр. доля цієї колекції невідома).