МУЗЕЙ ХДАДМ

КОЗИК МИХАЙЛО ЯКИМОВИЧ

(20.IX [2.X.].1879 — 02.I.1947)


Майстер натюрморту, портрета,
пейзажного живопису, жанрових картин
й церковно-монументального живопису;
самобутній ілюстратор. Професор КАІ (1918) і ХДХІ (1939).
В.о. ректора Харківського художнього інституту
з листопада 1941 до листопада 1942 року.

Михайло Якимович Козик народився 20.IX (2.X.) 1879 року в містечку Семенівна колишнього Новозибківського повіту на Чернігівщині (нині Брянська обл.).

1892–1897 — здобує перший живописний досвід в іконописній майстерні рідного міста.

1897–1902 — помічник іконописної майстерні в Лаврі (Київ). Під керівництвом І. Іжакевича бере участь у розписі Борисо-Глібської церкви на Подолі.

1902–1909 — навчається в Київському художньому училищі під керівництвом Г. Дядченка та М. Пимоненка. У цей же період разом з К. Трохименком та іншими художниками розписує сільські церкви на Дніпропетровщині, Полтавщині та в Білій Церкві.

1909–1913 — навчається в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури в майстерні К. Коровіна. За картину «Сухаревський базар», низку пейзажів і портретних замальовок здобув звання художника першого ступеню, а також премію ім. С.М. Третьякова.


1913 — бере участь у виставках Московської спілки поціновувачів мистецтв, звітній виставці Вищого художнього училища при імператорській Академії мистецтв, в ІІ-й Всеукраїнській виставці в Києві та Полтаві.

1914 — навчається в лабораторії технології живописних матеріалів під керівництвом Д. Кіплика; одночасно працював у майстернях М. Самокиша, В. Маковського, М. Дубовського.

1915–1925 — викладає в Київській художній школі; стає членом Товариства київських художників, заснованого О. Мурашком, і активним експонентом його виставок.

1917 — створює ілюстрації до української абетки для народних шкіл — «Ярина».

1918–1920 — багато зробив для розвитку української культури — був головою Товариства діячів українського пластичного мистецтва (1918); організував Всеукраїнський з’їзд художників і Всеукраїнську ретроспективну виставку образотворчого мистецтва (літо 1918); був проректором і професором Київського архітектурного інституту; викладав рисунок у Першій українській гімназії ім. Т.Г. Шевченка. У ці ж роки були написані портрети відомих діячів культури та освіти України — академіка М. Біляшівського, К. Квітки, В. Кричевського, І. Стешенка.

1923 — керує майстернею декоративного живопису в Художньо-індустріальній профшколі (колишній КХУ) і одночасно викладає малюнок у Першій українській експериментальній трудовій школі ім. Т.Г. Шевченка.

1925–1932 — викладач Київського художнього інституту; у цей час ним були створені справжні шедеври живопису — «Сестри», «Два світи», «Білі квіти», «Портрет дочки Лесі», «Автопортрет».

1926 — член АХЧУ та заступник Ф. Кричевського — голови цього об’єднання. Бере участь в організації виставки «По селах, містечках і містах України» (1926, Київ) та І-ї Всеукраїнської виставки Асоціації художників Червоної України (1927, Харків), де експонує 29 своїх творів.

1932–1942 — викладає в Харківському художньому інституті; затверджений у званні професора (1939).

1938 — працює разом із М. Самокішем в майстерні батально-історичного живопису, а згодом керує власною майстернею станкового живопису. Стає членом Спілки радянських художників.

Листопад 1941 – листопад 1942 року — був вимушений виконувати обов’язки директора «Національного художнього інституту» (саме таку назву отримав художній інститут в роки фашистської окупації Харкова).

Листопад 1942 — із великими складнощами переїхав з родиною до Києва, а після — до Львова.

1943 — в окупованому нацистами Львові викладає у Львівській художньо-промисловій школі — разом із К. Бульдіним, М. Бутовичем, М. Жеваго та І. Северою.

1945 — після звинувачень у колабораціонізмі був позбавлений звання професора та виключений зі складу Спілки художників. Декілька післявоєнних місяців М. Козик проживав на Закарпатті (с. Таранівка і с. Лавочна) — розписував сільські церкви, писав ікони. Останній (67-й) рік життя Михайло Якимович жив у Львові.

Помер Михайло Козик 2 січня 1947 року в Харкові.


За роки творчості М.Я. Козик створив понад 500 картин і близько 300 графічних листів. Твори художника представлені в музеях Києва, Львова, Харкова, Полтави, Ромен, Москви, а також перебувають у приватних колекціях. Серед найбільш відомих картин майстра: «На веранді» (1919), «Врожай», «Сама собі хазяйка», «Мати» (усі — 1927), «Портрет дівчини» (1929), «Портрет дочки Лесі» (1929), «Сестри» (1930-е), «Читають конституцію» (1936), «Червонофлотець в гостях у колгоспників (1938), «Малий Тарас слухає розповідь свого діда» (1939), «Річка взимку», (1940), «Натюрморт» (1940), «Дівчина з лампіоном» (1942), «Портрет селянки»; а також ілюстрації до творів Т. Шевченка и М. Вовчка та ін. У 1980 році, за рішенням ЮНЕСКО, широко відзначався 100-річний ювілей М.Я. Козика. Одна з вулиць у Львові названа його ім’ям.